Водночас з випуском збірника A Psychedelic Psauna , який містив трек

Водночас з випуском збірника A Psychedelic Psauna , який містив трек Porcupine Tree Linton Samuel Dawson , нещодавно утворений редакторами часопису Freakbeat Річардом Алленом та Айвором Труменом (Ivor Trueman) лейбл Delerium Records запропонував перевидати касетні альбоми Tarquin’s Seaweed Farm і The Nostalgia Factory . Дві сотні копій кожної касети було продано через поштове замовлення журналом Freakbeat , і незабаром Porcupine Tree став «таємничою» новою подією у тодішній британській андеграундній психоделічній музиці. Незабаром після цього Delerium запросив Вілсона підписати контракт як одного з митців — засновників фірми звукозапису. Першим релізом після цього у середині 1992 року став альбом On The Sunday Of Life… , виданий як подвійна вінілова довгогральна платівка (LP) або одинарний компакт-диск (CD). Назву альбому обрано з довгого списку беззмістовних назв, укладених Річардом Алленом. On The Sunday Of Life… спочатку було задумано як альбом з 4 LP або 2 CD із записом обидвох касетних альбомів у повному обсязі, але пізніше зупинилися на збірці вибраних Вілсоном найкращих композицій, у тому числі майбутньої улюбленої пісні «на біс» Radioactive Toy . Решта музики з оригінальних стрічкових касет вийшла обмеженим накладом як збірник Yellow Hedgerow Dreamscape . Початковий наклад On The Sunday Of Life… становив 1000 екземплярів. Альбом продавався дуже добре, особливо в Італії. До 2000 року було продано понад 20 000 екземплярів альбому . 2004 року Вілсон здійснив ремастеринг та записав ремікси трьох перших касетних стрічок ( Tarquin’s Seaweed Farm ; The Love, Death & Mussolini ; The Nostalgia Factory ), видавши їх у тридисковому бокс-сеті під назвою Footprints: Cassette Music 1988—1992 , причому набір поширювався тільки у сімейному колі та серед друзів.