Дебютна платівка групи — сингл «Public Image» — вийшла в жовтні 1978

Дебютна платівка групи — сингл «Public Image» — вийшла в жовтні 1978 року і зайняла 9-е місце в британському хіт-параді, розвіявши сумніви лейбла, настороженого заявами Лайдона про «антимузику». Проте слідом за синглом вийшов альбом, який спростував враження від синглу, викликавши змішану реакцію. Композиції альбому, за винятком заголовної, було важко назвати піснями: це були немелодійні, повні шумів і хаотичних або одноманітних акордів багатохвилинні доріжки з пронизливими вигуками-заклинаннями Лайдона (за контрактом альбом мав тривати принаймні тридцять хвилин, але у групи було всього 6 пісень, які в підсумку були розтягнуті). Дві композиції альбому були власне декламацією вірша «Religion» (з музикою і без). При зведенні, основне місце в звуці було виділено бас-гитарі Воббла, який спирався на техніку дабу. Остання композиція пластинки — «Fodderstompf» — абсолютно відрізнялася від музики решти альбому. Побудована навколо щільної партії басу і надзвичайно високого рівня перкусії, монотонна 7-хвилинна структура пожвавлювалося знущальними і дратівливими криками, голосіннями і бурмотінням Лайдона і Воббла, який на 2-й хвилині ділиться одкровенням: «Ми зараз ось намагаємося закінчити альбом з мінімумом зусиль, що нам чудово вдається». Виведений на перший план одноманітний ритм ідеально підходив для танцю, невипадково, «Fodderstompf» полюбилася пізнім відвідувачам нью-йоркського диско-клубу «Studio 54» . Парадоксально, що саме в цей час Лайдон оголосив, що єдина сучасна музика, яка його цікавить це диско , а PiL це взагалі танцювальна група, — швидше за все, на зло панкам і рок-критикам, для яких диско було предметом ненависті й осміювання.